Танкісти України
(в межах проекту "Танкисты")
Суббота, 26.05.2018, 03:14



Вітаю Вас Гость | RSS
[ Головна ] [ Танкісти України ] [ Реєстрація ] [ Вхід ]
Меню сайту

Категорії разділу

Реклама
Здесь может быть Ваша реклама, для размещения обращайтесь valera.pvs@i.ua valera.pvs.g@gmail.com valera.pvs@mail.ru

Що на форумі

Статистика


Яндекс.Метрика

Рейтинг@Mail.ru

Форма входу

Головна » Танкісти України » Танкісти

Стороженко Василь Якович
Матеріал опубліковано: 05.01.2015, 21:44
Стороженко Василь Якович
Стороженко Василь Якович
Дата народження: 4 квітня 1918 року
Місце народження: Хутір Єрьомін Ольховатського району Воронезької області
Приналежність: С, Аси, Старші офіцери, Танкісти
Роки служби (праці): 1938–1945
Звання (посада): Гвардії майор
Участь в бойових діях: Приймав
Приймав участь в: Друга Світова війна, Німецько - Радянська війна, Ржевська битва, Битва на Курській дузі, Житомирсько-Бердичівська операція, Берлінська операція, Битва під Москвою, Воронезько-Ворошиловградська операція
Кількість підбитих танків: 29
Дата смерті: 10 березня 1991 року
Місце смерті: селище Івня Бєлгородської області (Російська Федерація)
Нагороди: Нагороди: Стороженко Василь Якович

Стороженко Василь Якович (4 квітня 1918 року — 10 березня 1991 року) — гвардії майор, танковий ас, легендарний командир “залізної роти”, потім заступник командира 3-го танкового батальйону 64-ї гвардійської танкової бригади. В роки другої Світової війни екіпаж Василья Яковича знищив понад 29 ворожих танків.

Народився Василь Якович 4 квітня 1918 року на хуторі Єрьомін Ольховатського району Воронезької області в українській родині.

Після закінчення Копанянської (Воронезька область) загальноосвітньої школи працював трактористом.

В 1938 році був мобілізований до Робітничо-Селянської Червоної Армії.

Початок Німецько-радянської війни Василь Якович зустрів стрільцем середнього танку Т-28 в 15-й танковій дивізії 16-го механізованого корпусу. До речі, командиром екіпажу танка Стороженка був командир роти середніх танків Бурда Олександр Федорович.

Відразу ж після початку війни 15-я танкова дивізія вступила в бої на території Вінницької області з німецьким 48-м механізованим корпусом 1-ї танкової групи.

До кінця липня 1941 року дивізія понесла важкі втрати в безперервних оборонних боях та потрапила в оточення під Уманню. На цей час в дивізії майже не залишилося танків, але залишки дивізії все ж таки зуміли вийти з оточення на початку серпня 1941 року.

14 серпня 15-а танкова дивізія була розформована і на її базі почалося формування 4-ї танкової бригади під командуванням М. Є. Катукова. Сержанта Стороженка Василя Яковича було призначено командиром гармати танку в цій бригаді.

2 жовтня бригада отримала наказ терміново завантажитися в ешелони та виїхати в напрямку Мценська, а звідти своїм ходом до Орла. Бригаді ставилася задача не допустити прориву танків противника до Тули. Коли бригада прибула до Мценська, то виявилося, що Орел зайнято ворогом. Розпочалися важкі оборонні бої. В цих боях відзначився й екіпаж в якому служив Василь Якович.

Так, 6 жовтня 1941 року екіпажу була поставлена задача — вийти на безіменну висоту в районі Перший Воїн та з метою припинення подальшого просування ворожих танків вдарити у фланг танковому угрупуванню німців. В цьому бою було знищено: 2 танки, 2 протитанкові гармати та одну важку гармату разом з розрахунком. А 9 жовтня, виконуючи завдання командування в районі Ількова-Головльова, танк Стороженко обійшов ворожу танкову колону з флангу та відкрив по ній вогонь. За результатами цього бою екіпаж Василя Яковича записав на свій рахунок ще чотири танки та одну гармату з обслугою.

11 листопада 1941 року Наказом Народного Комісара оборони Союзу РСР 4-а танкова бригада була перейменована в 1-у гвардійську танкову бригаду.

Стороженко в складі бригади приймав участь в боях під Мценськом, в оборонних та наступальних боях під Москвою.

7 січня 1942 року Василь Якович Стороженко був нагороджений орденом Червоного Прапора.

У квітні 1942 року 1-у гвардійську танкову бригаду виводять з фронту на відпочинок і доукомплектування. Спочатку бригаду переправляють до Москви, а потім до Липецька, де вона входить до складу 1-го танкового корпусу. Командиром корпусу призначають М. Є. Катукова. Після закінчення формування корпус деякий час перебував в Липецьку в резерві Ставки Верховного Головнокомандування, після чого був переданий в розпорядження Брянського фронту.

З 30 червня 1942 року 1-а гвардійська танкова бригада в складі корпусу приймає участь в контрударі по частинам противника в районі Лівни. А вже 2 липня 1-й танковий корпус був вимушений перейти до оборони. Розпочалися важкі оборонні бої.

23 липня 1942 року під час атаки на село Сомово танки 1-ї гвардійської танкової бригади почали обхід німецьких позицій з метою завдати по ним удару з тилу. Але саме в цей час танкісти бригади потрапили під сильний бомбовий удар, а коли бомбардування завершилося в тилу бригади з'явилося 8 німецьких танків. В цей критичний для бригади момент командир танку Т-34 гвардії молодший лейтенант В. Я. Стороженко розвернув свій танк назустріч ворожим машинам й один пішов в атаку. В результаті цього бою екіпаж Василя Яковича записав на свій рахунок три ворожих танки, а всього за три дні боїв екіпажем Стороженка було знищено: 4 танки, 4 польові гармати, 3 протитанкові гармати, 1 зенітну установку, 3 автомашини та понад 200 солдат і офіцерів противника.

За проявлену мужність Василь Якович був представлений до нагородження орденом Леніна, але замість цієї нагороди 1 вересня 1942 року отримав другий орден Червоного Прапора.

17 вересня 1-у гвардійську танкову бригаду було виведено зі складу 1-го танкового корпусу та передано до складу 3-го механізованого корпусу, який формувався в місті Калінін.

В складі 3-го механізованого корпусу Стороженко В. Я. приймав участь в Ржевско-Сичевській наступальній операції, яка проводилася в листопаді-грудні 1942 року.

4 січня 1943 року 3-й механізований корпус ввійшов до складу 1-ї танкової армії. На початку весни танкова армія була передислокована в район міста Обоянь, та ввійшла до складу Воронезького фронту.

Готуючись до майбутніх оборонних боїв танкова рота В. Я. Стороженка, яка входила до складу 14-го танкового полку 1-ї механізованої бригади 3-го механізованого корпусу, дислокувалася в селищі Івня Курської (нині Бєлгородської) області. Саме в цьому селищі молодий гвардії лейтенант познайомився зі своєю майбутньою дружиною, Ганною Опанасівною, та пообіцяв їй повернутися до неї після війни.

З ранку 5-го липня 1943 року 1-а танкова армія була приведена в повну бойову готовність, а вже після обіду штаб Воронезького фронту видав їй наказ до 24-ї години зайняти другу лінію оборони 6-ї гвардійської армії на рубежі Мелове-Раково-Шепелівка-Олексіївка-Яковлєве.

Згідно цього наказу 3-й механізований корпус повинен був зайняти оборону на рубежі Олексіївка-Яковлєве.

6 липня рота Стороженка знаходилася в резерві, а 7 липня була поставлена в засідку в районі населених пунктів Луханін, Сирцево. На цій ділянці фронту противник атакував значними силами. Іноді в атаку йшло одночасно до 250 німецьких танків. Рота Василя Яковича більше 10 разів відбивала атаки ворога, знищивши та підбивши при цьому 29 ворожих танків, 9 з яких на рахунку екіпажу командира роти. Після цього бою за ротою В. Я. Стороженка закріпилось найменування “залізна рота”.

10 липня роту Стороженко перекинули в район села Верхопенье, де за спогадами Василя Яковича проривалося до 180 німецьких танків. Рота танків, підтримана артилерією, відбила три ворожі атаки. Під час цих боїв танк гвардії лейтенанта Стороженка отримав пряме попадання в моторно-трансмісійне відділення. Екіпаж був змушений покинути свій танк й підірвати його. Всього ж екіпаж Стороженка В. Я. в боях 7-10 липня приймав участь в відбитті 15 атак, знищивши та підбивши при цьому 10 ворожих танків.

Після боїв на Курській дузі Василь Якович мав на своєму рахунку 29 знищених ворожих танків, при цьому й сам ас горів в танку 6 разів.

15 липня 1943 року Стороженко Василь Якович був нагороджений орденом Вітчизняної війни I ступеня.

З 24 грудня 1943 року 1-а гвардійська танкова армія приймала участь у Житомирсько-Бердичівській операції.

28 грудня 1943 року група з чотирьох танків під командуванням гвардії старшого лейтенанта Василя Яковича Стороженка вийшовши в район радгоспу “Дзвенячий” Козятинського району Вінницької області зіткнулася з танками та піхотою супротивника. Незважаючи на чисельну перевагу ворога група Стороженка вступила в бій й змусила противника відійти, при цьому ворог втратив 2 танки, самохідну установку та до 70 солдатів і офіцерів. А через три дні, в переддень нового 1944 року, танкісти Стороженка, знаходячись в районі Пляхова, опинилися під загрозою контратаки значними силами противника. Тоді Василь Якович, оцінивши обстановку, приймає сміливе рішення — розпочати атаку першими. Взявши ініціативу в свої руки танкісти змусили ворога відступити залишивши на полі бою. При цьому німецькі втрати склали 35 автомашин і близько 100 чоловік, крім того, було захоплено великі склади армійського спорядження й продовольства. За ці та інші подвиги Василь Якович Стороженко 9 лютого 1944 року був нагороджений орденом Олександра Невського.

В подальшому Стороженка В. Я. призначили заступником зі стройової частини командира 3-го танкового батальйону 64-ї гвардійської танкової бригади. Він весь час перебував в бойових порядках батальйону. Зокрема, під час Берлінської операції за взяття населеного пункту Лабенц в березні 1945 року був представлений до третього ордена Червоного Прапора, але 10 квітня 1945 року отримав орден Вітчизняної війни II ступеня.

Після закінчення війни Василь Якович дотримався своєї обіцянки та приїхав до Ганни Опанасівни в селище Івня. Там він й залишився після одруження з Ганною Опанасівною. Працював завідувачем районного відділу соціального забезпечення.

Помер Стороженко Василь Якович 10 березня 1991 року. Похований в селищі Івня Бєлгородської області Російської Федерації.

 

Нагороджений:

Двома орденами Червоного Прапора

 

Орденом Олександра Невського

Орденом Вітчизняної війни І ступеня

Двома орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня

 

Медаллю “За оборону Києва”

Медаллю “За оборону Москви”

Медаллю “За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941 1945 рр.”

Медаллю “Двадцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.”

Медаллю “За визволення Варшави”

 

Використані матеріали:

1) http://ru.wikipedia.org/

2) Інші ресурси мережі Інтернет

 


Залиште свою оцінку матеріалу:
Категорії: С, Аси, Старші офіцери, Танкісти | Матеріал додав: valera | Переглядів: 436 | Рейтинг матеріалу: 0.0/0
Теги: 8 Гв.МехК (3 МехК) (1942), 1 Гв.ТБР (4 ТБР) (1941), 64 Гв.ТБР (49 ТБР) (1941), 1 Гв.ТА (1 ТА) (1943), Lyt#С, 16 МК (1941), 15 ТД (1941)
Переглянути також:
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі мождуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук

Друзі сайту
  • Створити сайт

  • Останні новини сайту

    Copyright MyCorp © 2018      Сделать бесплатный сайт с uCoz