Танкісти України
(в межах проекту "Танкисты")
Пятница, 24.11.2017, 06:55



Вітаю Вас Гость | RSS
[ Головна ] [ Танкісти України ] [ Реєстрація ] [ Вхід ]
Меню сайту

Категорії разділу

Реклама
Здесь может быть Ваша реклама, для размещения обращайтесь valera.pvs@i.ua valera.pvs.g@gmail.com valera.pvs@mail.ru

Що на форумі

Статистика


Яндекс.Метрика

Рейтинг@Mail.ru

Форма входу

Головна » Танкісти України » Танкісти

Рафтопулло Анатолій Анатолійович
Матеріал опубліковано: 08.02.2015, 23:25
Рафтопулло Анатолій Анатолійович
Рафтопулло Анатолій Анатолійович
Дата народження: 5 квітня 1907 року
Місце народження: місто Холм Люблінської губернії (нині місто Хелм, Польща)
Приналежність: Р, Герої, Аси, Старші офіцери, Танкісти
Роки служби (праці): 1929—1938, 1939—1955
Звання (посада): Полковник
Участь в бойових діях: Приймав
Приймав участь в: Друга Світова війна, Німецько - Радянська війна, Ржевська битва, Радянсько-Фінська війна, Битва під Москвою, Похід в Західну Білорусію, Похід на Північну Буковину, Битва під Уманню, Бої на озері Хасан
Кількість підбитих танків: 20
Дата смерті: 21 квітня 1985 року
Місце смерті: місто Київ
Нагороди: Нагороди: Рафтопулло Анатолій Анатолійович

Рафтопулло Анатолій Анатолійович (5 квітня 1907 року — 21 квітня 1985 року) — Герой Радянського Союзу, полковник, танковий ас, в жовтні 1941 року командував танковим батальйоном 30-го танкового полку 4-ї (1-ї гвардійської) танкової бригади. В роки другої Світової війни екіпаж Анатолія Анатолійовича знищив понад 20 танків і САУ противника.

Народився Анатолій Анатолійович 5 квітня 1907 року в місті Холм Люблінської губернії (нині місто Хелм, Польща).

В 1914 році родина Рафтопулло переїхала до Криму в село Майна нині Євпаторійського району.

В роки громадянської війни Анатолій Анатолійович втративши батьків байстрюкував.

В 1924 році влаштувався працювати до заповіднику "Асканія-Нова" в Херсонській губернії. Працюючи в заповіднику одночасно навчався в сільській школі.

В 1926 році закінчив курси трактористів та пішов працювати трактористом в один з радгоспів Євпаторійського району.

В вересні 1929 року був призваний до лав Червоної Армії та направлений для проходження служби у 54-й окремий ескадрон 9-ї кавалерійської дивізії, який дислокувався в місті Умань.

З вересня 1930 року по травень 1931 року займав посади помічника командира взводу і старшини ескадрону в 54-му кавалерійському полку 9-ї кавалерійської дивізії.

В травні 1932 року Анатолій Анатолійович стає старшиною бронеескадрона 9-го механізованого полку 9-ї кавалерійської дивізії, а в квітні 1934 року його призначають командиром танкового взводу.

В 1937 році після закінчення Ульянівської бронетанкової школи був направлений на Далекосхідний фронт командиром танкового взводу 1-го танкового батальйону 23-ї механізованої бригади. В грудні 1937 року стає командиром розвідувальної роти. Брав участь в боях на озері Хасан.

В 1938 році відповідно до директиви Народного Комісара Оборони №200/ш від 24 червня 1938 року (про звільнення з армії осіб деяких національностей) Анатолія Анатолійовича було звільнено з Робітничо-Селянської Червоної Армії. Причиною звільнення стало прізвище Анатолія Анатолійовича, яке звучало занадто по грецькому для деяких “відповідальних” працівників, хоча сам Анатолій Анатолійович завжди вказував свою національність як руський.

Після звільнення з РСЧА працював завідувачем партійного кабінету в одному з радгоспів Херсонської області.

15 квітня 1939 року Анатолія Анатолійовича відновили в кадрах РСЧА та призначили на посаду командира танкової роти 149-го окремого танкового батальйону 36-ї танкової бригади. Брав участь у похід в Західну Україну та Радянсько-Фінській війні.

В квітні 1940 року стає командиром батальйону середніх танків 30-го танкового полку 15-ї танкової дивізії. У складі полку брав участь у поході на Північну Буковину.

Відразу ж після початку Німецько-Раядянської війни 15-я танкова дивізія вступила в бої на території Вінницької області з німецьким 48-м механізованим корпусом 1-ї танкової групи.

До кінця липня 1941 року дивізія понесла важкі втрати в безперервних оборонних боях та потрапила в оточення під Уманню. На цей час в дивізії майже не залишилося танків, але залишки дивізії в все ж таки зуміли вийти з оточення в серпні 1941 року.

14 серпня 15-а танкова дивізія була розформована і на її базі почалося формування 4-ї танкової бригади під командуванням М. Є. Катукова. Анатолія Анатолійовича Рафтопулло було призначено командиром 2-го танкового батальйону в цій бригаді.

2 жовтня бригада отримала наказ терміново завантажитися в ешелони та виїхати в напрямку Мценська, а звідти своїм ходом до Орла. Бригаді ставилася задача не допустити прориву танків противника до Тули.

Вранці 9 жовтня 1941 року німецька 3-я танкова група перейшла в рішучий наступ. Основний напрямок удару проходив через Шєїна на Мценськ. Саме там, осідлавши шосе Орел — Мценськ і ґрунтову дорогу, що проходить через Шєїн на Мценськ, розташувався в засідці танковий батальйон капітана Рафтопулло.

16 жовтня 1941 року біля села Ільківка батальйон Анатолія Анатолійовича завдав противнику великих вират в живій силі й техніці. Діючи із засідок, танкісти наносили вогневі удари по ворожих колонах і швидко відходили на нові рубежі. В цьому бої було підбито 43 ворожих танки.

Капітан А.А. Рафтопулло керував боєм, стоячи біля свого танка. В цей час неподалік від бойової машини розірвалася міна й її осколок влучив Анатолію Анатолійовичу в спину. У гарячці бою він не звернув на це уваги, але незабаром ліве плече танкіста пробила куля.

Санітар перев'язав пораненого командира і став наполягати на його евакуації в санчастину. Рафтопулло категорично відмовився покидати поле бою і тільки після прямого наказу командиру 4-ї танкової бригади М. Є. Катукова дозволив відвезти себе в санчастину. Незабаром після прибуття до санчастини Рафтопулло втратив свідомість через велику втрату крові і його терміново відправили у фронтовій госпіталь.

11 січня 1942 року Указом Президії Верховної Ради СРСР “за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистським загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм” капітану Рафтопулло Анатолію Анатолійовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі "Золота Зірка" (№ 694).

Після одужання Анатолій Анатолійович повернувся на фронт, але 21 лютого 1942 року в районі міста Ржев знову був поранений. Виписавшись зі шпиталю отримав звання майора і був призначений на посаду старшого помічника начальника відділу бойової підготовки автобронетанкових військ штабу Сталінградського фронту. На цей час на на його особистому рахунку значилося понад 20 знищених ворожих танків і САУ.

В подальшому проходив службу командиром курсантського батальйону в Ульянівському гвардійському танковому училищі імені В. І. Леніна.

В 1949 році закінчив Вищу військову бронетанкову школу імені В.М. Молотова в Ленінграді, після чого подальшу службу проходив в Київському танко-технічному училищі ім С. К. Тимошенко на посаді командира батальйону курсантів.

В 1955 році полковник А.А. Рафтопулло звільнився в запас. Проживав у місті Київ. Вдостоєний звання почесного громадянина міста Мценска.

Анатолій Анатолійович є автором книг: “За кожну п'ядь землі. Рік 1941. Південно-Західний фронт.”, “В атаці тридцятьчетвірки”, “Дорожче життя”, “Вогнем сердець. Зі спогадів офіцера-танкіста” та співавтором книги “Танковий рейд. Нарис про життя та бойовий шлях Героя Радянського Союзу гвардійця-танкіста Олександра Федоровича Бурди”.

Помер Рафтопулло Анатолій Анатолійович 21 квітня 1985 року. Похований на Лук'янівському військовому кладовищі в місті Києві.

 

Нагороджений:

Герой Радянського союзу

Трьома орденами Леніна

Двома орденами Червоного Прапора

Орденом Вітчизняної війни І ступеня

Орденом Червоної Зірки

Медалями

 

 

Використані матеріали:

1) “На острие главного удара” - М. Е. Катуков, Москва, Воениздат, 1974

2) “Советские танковые асы.” - Барятинский М. Б., Москва, Яуза, Эксмо, 2008

3) http://ua.wikipedia.org/

4) https://ru.wikipedia.org

 

 


Залиште свою оцінку матеріалу:
Категорії: Р, Герої, Аси, Старші офіцери, Танкісти | Матеріал додав: valera | Переглядів: 307 | Рейтинг матеріалу: 0.0/0
Теги: Lyt#Р, 2СВ, 36 ТБР (1938), 1 Гв.ТБР (4 ТБР) (1941), 15 ТД (1941)
Переглянути також:
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі мождуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук

Друзі сайту
  • Створити сайт

  • Останні новини сайту

    Copyright MyCorp © 2017      Сделать бесплатный сайт с uCoz