Танкісти України
(в межах проекту "Танкисты")
Среда, 26.09.2018, 16:44



Вітаю Вас Гость | RSS
[ Головна ] [ Танкісти України ] [ Реєстрація ] [ Вхід ]
Меню сайту

Категорії разділу

Реклама
Здесь может быть Ваша реклама, для размещения обращайтесь valera.pvs@i.ua valera.pvs.g@gmail.com valera.pvs@mail.ru

Що на форумі

Статистика


Яндекс.Метрика

Рейтинг@Mail.ru

Форма входу

Головна » Танкісти України » Танкісти

Бурда Олександр Федорович
Матеріал опубліковано: 31.10.2014, 20:35
Бурда Олександр Федорович
Бурда Олександр Федорович
Дата народження: 12 квітня 1911 року
Місце народження: Селище Ровеньки, (нині місто), Луганської області
Приналежність: Танкісти, Герої, Б, Старші офіцери, Аси
Роки служби (праці): 1932—1944
Звання (посада): Гвардії підполковник
Участь в бойових діях: Приймав
Приймав участь в: Друга Світова війна, Німецько - Радянська війна, Битва на Курській дузі, Бєлгородсько-Харківська операція, Житомирсько-Бердичівська операція, Битва під Москвою, Корсунь-Шевченківська операція
Кількість підбитих танків: 30
Дата смерті: 25 січня 1944 року
Місце смерті: село Цибульов (нині селище), Монастирищенського району, Черкаської області
Нагороди: Нагороди: Бурда Олександр Федорович

Бурда Олександр Федорович (12 квітня 1911 — 25 січня 1944) — Герой Радянського Союзу, танковий ас, гвардії підполковник, командир 64-ї гвардійської танкової бригади. В роки другої Світової війни екіпаж Олександра Федоровича знищив понад 30 ворожих танків.

 

Народився Олександр Федорович 12 квітня 1911 року в селищі Ровеньки (нині місто) Луганської області, в шахтарській сім'ї.

Батько Бурди загинув під час громадянської війни залишивши дев'ятеро дітей. Олександр був старшим сином.

Закінчивши шість класів школи пішов працювати пастухом в радгосп. Потім вивчився на електромонтера.

Перед призовом до армії працював слюсарем на шахті №15 “Валентинівка” (нині закрита шахта “Ударник”) в селищі Ровеньки.

В 1932 році Олександра Федоровича призвали в Робітничо-Селянську Червону Армію та направили для проходження служби до 5-ї важкої танкової бригади.

Після закінчення полкової школи Бурда отримав спеціальність кулеметника третьої башти важкого танка Т-35. Згодом його призначають на посаду командира центральної башти.

Після закінчення терміну строкової служби залишився в армії.

В 1936 році закінчив в місті Харків курси з підготовки середніх командирів та став командиром взводу у навчальній танковій роті.

В 1939 році Олександр Федорович став слухачем автобронетанкових курсів удосконалення командного складу в місті Саратов. Закінчивши курси з відзнакою був призначений командиром роти середніх танків Т-28 в 14-й важкій танковій бригаді (до 1939 року — 5-а важка танкова бригада), яка знаходилася в місті Станіслав.

В березні 1941 року 14-а важка танкова бригада була переформована в 15-у танкову дивізію та ввійшла до складу 16-го механізованого корпусу.

Відразу ж після початку війни 15-я танкова дивізія вступила в бої на території Вінницької області з німецьким 48-м механізованим корпусом 1-ї танкової групи. В перші ж дні цих боїв відзначився Олександр Федорович. Так, прикриваючи відхід дивізії його танкісти розгромили німецький танковий підрозділ.

До кінця липня 1941 року дивізія понесла важкі втрати в безперервних оборонних боях та потрапила в оточення під Уманню. На цей час в дивізії майже не залишилося танків, але залишки дивізії в все ж таки зуміли вийти з оточення в серпні 1941 року.

14 серпня 15-а танкова дивізія була розформована і на її базі почалося формування 4-ї танкової бригади під командуванням М. Є. Катукова. Олександра Федоровича Бурду було призначено командиром роти середніх танків в цій бригаді. На той час на його особистому рахунку вже значилося 8 знищених ворожих танків та 4 колісні машини.

2 жовтня бригада отримала наказ терміново завантажитися в ешелони та виїхати в напрямку Мценська, а звідти своїм ходом до Орла. Бригаді ставилася задача не допустити прориву танків противника до Тули. Коли бригада прибула до Мценська, то виявилося, що Орел зайнято ворогом. В зв'язку з цим було прийнято рішення розвідати сили ворога в Орлі та організувати оборону. 4 жовтня було виділено дві розвідувальні групи, які повинні були відправитися до Орла. Командиром однієї з цих груп було призначено О. Ф. Бурду.

Підійшовши непомітно до Орла Олександр Федорович вирішив не прориватися в місто, а натомість, організував засідку південно-східніше міста перерізавши дорогу в напрямку Мценська. Наступного ранку на дорозі з'явилася колона німецьких військ силами до моторизованого полку. Дочекавшись коли колона зрівнялася з засідкою Бурда дав команду відкрити вогонь.

 

Екіпаж О. Ф. Бурди (другий зліва)

 

В результаті бою групою Бурди було знищено 10 танків, 2 тягача з протитанковими гарматами, 5 автомашин з піхотою та до 90 солдат і офіцерів противника. Також було захоплено важливі документи та полонені. За їх допомогою вдалося встановити, що перед фронтом бригади знаходиться 24-й моторизований корпус у складі двох танкових та однієї моторизованої дивізій.

11 листопада 1941 року Наказом Народного Комісара оборони Союзу РСР 4-а танкова бригада була перейменована в 1-у гвардійську танкову бригаду.

Бурда в складі бригади приймав участь в боях під Мценськом, в оборонних та наступальних боях під Москвою.

У квітні 1942 року 1-у гвардійську танкову бригаду виводять з фронту на відпочинок і доукомплектування. Спочатку бригаду переправляють до Москви, а потім до Липецька, де вона входить до складу 1-го танкового корпусу. Командиром корпусу призначають М. Є. Катукова. Після закінчення формування корпус деякий час перебував в Липецьку в резерві Ставки Верховного Головнокомандування, після чого був переданий в розпорядження Брянського фронту.

З 30 червня 1942 року 1-а гвардійська танкова бригада в складі корпусу приймає участь в контрударі по частинам противника в районі Лівни. На цей час О. Ф. Бурда вже отримав звання капітана та був призначений командиром батальйону.

2 липня 1-й танковий корпус був вимушений перейти до оборони. Розпочалися важкі оборонні бої.

На початку серпня 1942 року в боях біля річки Суховерейка Олександр Федорович отримав тяжке поранення. Сталося майже неймовірне. Снаряд випущений з ворожої протитанкової гармати влучив прямо в канал ствола танкової гармати і розірвався в середині машини. Осколками триплекса і окалини Олександру Федоровичу було пошкоджено очне яблуко, а механіку-водію старшому сержанту Матняку відірвало кість руки. Бурда перетягнув ременем перебиту руку механіку-водію і сам сів за ричаги управління. З великим трудом йому вдалося вивести пошкоджену машину з під обстрілу та дістатися до свого командного пункту. Відразу ж після цього медики відправили його до Липецького госпіталю. Після успішної операції зір вдалося зберегти.

В грудні 1942 року О.Ф. Бурда повернувся з госпіталю до 1-ї гвардійської танкової бригади, яка на той час входила до складу 3-го механізованого корпусу, та був призначений командиром танкового полку.

В січні 1943 року полку підполковника Бурди поставили завдання знайти в німецькому тилу та вивести з оточення велику групу кавалеристів. Уміло використовуючи місцевість та погодні умови танкісти Бурди разом з приданим підрозділом лижників та медиків без перешкод перейшли лінію фронту. В ході пошуків танкісти виявили та розгромили велику німецьку авто-танкову колону, яка направлялася для знищення кавалеристів. Завдяки цій обставині Бурді вдалося знайти кавалеристів. Виготовивши сани-волокуші та посадивши на них і броню кавалеристів танкісти переправили їх через лінію фронту.

4 січня 1943 року вийшла постанова Державного Комітету Оборони про формування 1-ї танкової армії. До складу армії крім інших частин був включений й 3-й механізований корпус. Командувачем армії був призначений генерал-лейтенант М. Є. Катуков. Командування 3-м механізованим корпусом прийняв генерал-майор С. М. Кривошеін. Формування армії було завершено до 17 лютого 1943 року.

На початку весни 1943 року танкова армія Катукова була переправлена на нове місце дислокування в район міста Обоянь, та ввійшла до складу Воронезького фронту.

В травні 1943 року підполковника Олександра Федоровича Бурду призначають командиром 49-ї танкової бригади, якою до цього командував полковник Чернієнко Дмитро Хрисанфович.

З ранку 5-го липня 1-а танкова армія була приведена в повну бойову готовність, а вже після обіду штаб Воронезького фронту видав їй наказ до 24-ї години зайняти другу лінію оборони 6-ї гвардійської армії на рубежі Мелове-Раково-Шепелівка-Олексіївка-Яковлєве.

Згідно цього наказу 3-й механізований корпус займав оборону на рубежі Олексіївка-Яковлєве. Саме на цій ділянці розгорілися одні з найзапекліших боїв на південному фасі Курської дуги. Німецькі війська намагалися будь що прорватися через Яковлєве на Обоянь. Іноді на позиції 3-го механізованого корпусу наступало до 400-х німецьких танків одночасно. А 7-го липня німецьке командування кинуло проти 3-го механізованого корпусу 48-й танковий корпус та танкову дивізію СС “Адольф Гітлер”. Зосередивши такі великі танкові сили на вузькій (до 10 кілометрів) ділянці фронту німецьке командування сподівалося потужним танковим тараном пробити оборону радянських військ та прорватися через Обоянь до Курську. Але це їм так і не вдалося, вони лише потіснили 3-й механізований корпус на 5-6 кілометрів.

14 липня німецькі атаки припинилися. Їх війська перейшли до оборони. А в ніч на 16 липня частини 1-ї танкової армії були виведені в тил для відпочинку та поповнення.

1 серпня 1941 року командування 1-ї танкової армії отримало наказ бути готовими ввійти у прорив з митою розвитку успіху 5-ї гвардійської армії в напрямку Томаровка — Богодухів.

3 серпня 5-а гвардійська армія Жадова розпочала прорив ворожої оборони. До середини дня вона просунулася до 5 кілометрів на напрямку головного удару. Але потім противник наніс ряд контрударів і темп наступу 5-ї армії знизився. Для розвитку успіху командування вирішало ввести в бій передові бригади корпусів першого ешелону 1-ї та 5-ї танкових армій. Танкісти завдали удару в напрямку Ново-Олександрівка - Степне і незабаром виконали поставлене завдання.

Через деякий час 200-а танкова бригада 31-го танкового корпусу і 49-а танкова бригада 3-го механізованого корпусу вийшли в район Томаровки до другої смуги оборони противника, де зустріли сильний опір.

Водночас 32-а танкова бригада 29-го танкового корпусу і 110-а танкова бригада 18-го танкового корпусу прорвали другу смугу оборони і перерізали залізницю Томаровка - Бєлгород.

Таким чином у ворожій обороні утворився коридор, в який і ввійшли 1-а та 5-а танкові армії. Наступ розвивався успішно. У перший же день танкові з'єднання просунулися на 15-30 кілометрів і відсікли білгородське угруповання ворога від томаровского.

У ніч на 4 серпня з'єднання 3-го механізованого корпусу прорвали другу смугу оборони противника в районі Домніно і почали стрімко просуватися на південь. Так почалася Бєлгородсько-Харківська операція, в якій приймала участь й 49-а танкова бригада О. Ф. Бурди.

За масовий героїзм особового складу в операціях літа 1943 року 49-а танкова бригада була перетворений в 64-у гвардійську танкову бригаду. 3-й механізований корпус став 8-м гвардійським механізованим корпусом, а 1-а танкова армія — 1-ю гвардійською танковою армією.

З 24 грудня 1943 року 1-а гвардійська танкова армія приймала участь у Житомирсько-Бердичівській операції. В ході цієї операції 64-а гвардійська танкова бригада пройшла з боями понад 200 кілометрів звільнивши ряд населених пунктів.

25 січня 1944 року під час прориву з Корсунь-Шевченківського мішка 12 німецьких танків “Тигр” вийшли прямо на командний пункт бригади, який на той час знаходився в районі села Цибульов (нині селище Монастирищенського району Черкаської області). Створилася загроза знищення штабу бригади та захоплення ворогом секретних документів. З усієї бронетехніки бригади на командному пункті знаходився лише танк Олександра Федоровича. Бурда не вагаючись вступив у двобій з 12 танками противника та вогнем свого танка вивів з ладу дві ворожі машини. Але й у танк Бурди влучило кілька болванок. Осколком, що відірвався від броні в середині така Олександр Федорович Бурда був смертельно поранений.

Всього на цей час екіпажем А. Ф. Бурди було підбито більше 30-ти танків противника.

За час бою штаб бригади встиг вийти з під вогню врятувавши прапор бригади та секретні документи.

За подвиг і мужність указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 квітня 1945 Олександру Федоровичу Бурді присвоєно (посмертно) звання Героя Радянського Союзу.

Поховано Олександра Федоровича Бурду в селі Ружин Житомирської області.

Нагороджений:

Герой Радянського союзу

Двома орденами Леніна

 

Орденом Червоного Прапора

Орденом Вітчизняної війни І ступеня

Медалями

 

Використані матеріали:

1) “На острие главного удара” - М. Е. Катуков, Москва, Воениздат, 1974

2) http://ru.wikipedia.org/

 


Залиште свою оцінку матеріалу:
Категорії: Танкісти, Герої, Б, Старші офіцери, Аси | Матеріал додав: valera | Переглядів: 494 | Рейтинг матеріалу: 5.0/1
Теги: Lyt#Б, 1 Гв.ТБР (4 ТБР) (1941), 64 Гв.ТБР (49 ТБР) (1941), 16 МК (1941), 15 ТД (1941), 1 Гв.ТА (1 ТА) (1943), 8 Гв.МехК (3 МехК) (1942)
Переглянути також:
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі мождуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук

Друзі сайту
  • Створити сайт

  • Останні новини сайту

    Copyright MyCorp © 2018      Сделать бесплатный сайт с uCoz