Танкісти України
(в межах проекту "Танкисты")
Пятница, 24.11.2017, 06:52



Вітаю Вас Гость | RSS
[ Головна ] [ Танкісти України ] [ Реєстрація ] [ Вхід ]
Меню сайту

Категорії разділу

Реклама
Здесь может быть Ваша реклама, для размещения обращайтесь valera.pvs@i.ua valera.pvs.g@gmail.com valera.pvs@mail.ru

Що на форумі

Статистика


Яндекс.Метрика

Рейтинг@Mail.ru

Форма входу

Головна » Танкісти України » Танкісти

Рибалко Павло Семенович
Матеріал опубліковано: 25.02.2015, 20:58
Рибалко Павло Семенович
Рибалко Павло Семенович
Дата народження: 4 листопада 1894 року
Місце народження: село Малий Вистороп Лебединського повіту Харківської губернії (нині Лебидинського району Сумської області)
Приналежність: Р, Герої, Маршали, Танкісти
Роки служби (праці): 1914-1948
Звання (посада): Маршал бронетанкових військ
Участь в бойових діях: Приймав
Приймав участь в: Перша Світова війна, Громадянська війна в Росії, Визвольні змагання в України, Друга Світова війна, Німецько - Радянська війна, Битва на Курській дузі, Житомирсько-Бердичівська операція, Проскурівсько-Чернівецька операція, Львівсько-Сандомирська операція, Берлінська операція, Сталінградська битва, Битва за Київ, Празька операція, Битва за Дніпро, Орловська операція
Дата смерті: 28 серпня 1948 року
Місце смерті: місто Москва РСФСР (нині Російської Федерації)
Нагороди: Нагороди: Рибалко Павло Семенович

Рибалко Павло Семенович (4 листопада 1894 року — 28 серпня 1948 року) — двічі Герой Радянського Союзу, маршал бронетанкових військ, командувач 3-ї гвардійської танкової армії.

Народився Павло Семенович 4 листопада 1894 року в селі Малий Вистороп Лебединського повіту Харківської губернії (нині Лебидинського району Сумської області), в родині заводського робітника.

В 13 років почав працювати на цукровому заводі, потім став учнем токаря. В вільний від роботи час відвідував недільну школу.

В 1912 році переїжджає до Харкова та влаштовується працювати токарем до паровозобудівного заводу (нині завод імені Малишева).

В 1914 році був мобілізований до Російської імперської армії. На фронтах Першої Світової війни воював в складі 82-ї піхотної дивізії.

В липні 1917 року Павло Семенович самовільно покидає армію і повертається на Лебединщину.

В грудні 1917 року вступає до Червоної Армії, з лютого 1918 року - в “партизанському” загоні. Приймає участь в бойових діях проти німецьких і австро-угорських військ, а також проти українських військ гетьмана Скоропадського й Петлюри.

В серпні 1918 року потрапляє до німецького полону, але в грудні 1918 року був звільнений, після чого знову повертається до Лебедина, де влаштовується працювати до військового комісаріату.

В березні 1919 року очолює бойовий загін повітового НК.

В червні 1919 року стає командиром роти Лебединського піхотного полку, а в вересні — командиром цього полку.

В травні 1920 року стає комісаром 84-го кавалерійського полку 14-ї кавалерійської дивізії 1-й Коной армії, потім комісаром 1-ї кавалерійської бригади 14-ї кавалерійської дивізії 1-ї Кінної армії.

В складі 14-ї кавалерійської дивізії воював на Південному і Південно-Західному фронтах проти військ Григор'єва та армії генерала Денікіна на Кубані, потім на Західному фронті — проти польських військ на львівському напрямі. В жовті 1920 року воював проти армії Врангеля в Північній Таврії, а в кінці 1920 на початку 1921 років — проти армії Н. І. Махно.

Після громадянської війни продовжив службу в 14-й кавалерійській дивізії в Північно-Кавказькому військовому окрузі на посаді заступника комісара 83-го кавалерійського полку, потім комісара 84-го кавалерійського полку.

В серпні 1924 року був переведений на посаду комісара в 61-й кавалерійський полк 1-ї особливої кавалерійської бригади Московського військового округу.

З вересня 1925 року по липень 1926 року - навчався на Курсах удосконалення вищого начскладу при Військовій академії РСЧА імені М. В. Фрунзе. Після закінчення курсів був призначений командиром ескадрону 75-го кавалерійського полку 5-ї окремої Кубанської кавалерійської бригади в Сибірському військовому окрузі.

В жовтні 1927 року став командиром і комісаром дивізіону Окремої кавалерійської дивізії в Українському військовому окрузі.

В жовтні 1928 року переводять на посаду командира і комісара козачого полку 1-ї кавалерійської бригади 2-ї кавалерійської дивізії Українського військового округу. Перебуваючи на цій посаді також тимчасово виконував обов'язки командира 1-ї кавалерійської бригади.

В серпні 1929 року був переведений на посаду командира і комісара 7-го кавалерійського Чернігівського полку Червоного козацтва 2-ї кавалерійської дивізії Українського військового округу. Одночасно з командуванням полком, в 1930 році навчався на Стрілковотактичних курсах удосконалення командного складу РСЧА “Постріл” імені Комінтерну.

В травні 1931 року Павло Семенович вступає до Військової академії ВСЧА імені М. В. Фрунзе на кавалерійське відділення основного факультету.

Після закінчення Військової академії, в травні 1934 року, переходить в розпорядження Розвідувального управління штабу РСЧА та був направлений військовим радником в Китай, де приймає участь в боротьбі проти уйгурських повстанців Ма Чжуніна в китайській провінції Сіньцзян.

В лютому 1936 року отримує призначення на посаду помічника командира 8-ї Туркестанської гірничо-кавалерійської дивізії Середньоазіатського військового округу

В червні 1937 року стає військовим аташе в Польщі. Потім, в квітні 1940, року знову відправляється в Китай — на цей раз військовим аташе.

З грудня 1940 по вересень 1941 перебуває у розпорядженні Розвідувального управління Генштабу.

В вересні 1941 року стає начальником кафедри розвідки Вищої спеціальної школи Генерального штабу Червоної Армії. Знаходячись на викладацькій роботі неодноразово пише рапорти з проханням про направлення його на фронт, але його не спішать відправляти в діючу армію. Справа в тому, що ще під час громадянської війни Павло Семенович отримав травму печінки. З тих пір вона у нього часто хворіла, тож не дивно, що на початку війни медкомісія не допускала генерала до стройової служби. Але численні рапорти зробили своє діло і в травні 1942 року його призначають заступником командувача 3-ої танкової армії, а вже в липні 1942 року — командувачем 5-ї танкової армії.

В жовтні 1942 року Павло Семенович повертається до 3-ої танкової армії, але тепер вже на посаду командувача. Під його командуванням армія приймає участь в Сталінградській битві й отримує звання гвардійської.

27 квітня 1943 року Рибалко отримує несподіване призначення командувачем 57-ю армією Південно-Західного фронту, але вже 1 травня це рішення було скасовано й Павло Семенович знову стає командувачем 3-ої гвардійської танкової армії. Після цього він вже безперервно залишається командувачем 3-ої гвардійської танкової армії до квітня 1946 року.

Особливо армія Рибалко відзначилася під час Битви на Курській дузі, та в Битві за Дніпро. До речі, найперший під час війни гарматний салют у Москві, який відбувся на честь фронтових з'єднань що особливо відзначилися при звільнені міст Орел і Бєлгород, відбувся, в тому числі, й на честь 3-ої гвардійської танкової армії. А Павла Семеновича тоді нагородили орденом Кутузова I ступеня за звільнення міста Орел.

Потім була Битва за Київ, під час якої армія Рибалко виконала безпрецедентне в історії війн перебазування танкової армії з Букринського на Лютижський плацдарм. Так, за короткий термін 3-я гвардійська танкова армія таємно переправилася на лівий берег Дніпра, здійснила 150-200 кілометровій марш вздовж лінії фронту на північ, переправилась через Десну і знову через Дніпро на Лютижський плацдарм.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 листопада 1943 року за успішне форсування Дніпра, вміле керівництво армією в битві під Курськом і Київській наступальній операції, генерал-лейтенанту Рибалко Павлу Семеновичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі “Золота Зірка”.

В подальшому були Житомирсько-Бердичівська, Проскурівсько-Чернівецька, Львівсько-Сандомирська, Берлінська, Празька операції.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 6 квітня 1945 року за бойові відзнаки військ під його командуванням на завершальному етапі війни та проявлений особистий героїзм генерал-полковнику Рибалко Павлу Семеновичу присвоєно друге звання Героя Радянського Союзу з врученням другої медалі “Золота Зірка”.

1 червня 1945 року Павлу Семеновичу було присвоєно чергове військове звання — маршал бронетанкових військ.

В квітні 1946 року Рибалко стає першим заступником командувача бронетанковими і механізованими військами Радянської Армії. Також в 1946 році його обирають депутатом Верховної Ради СРСР другого скликання.

В квітні 1947 року стає командувачем бронетанковими і механізованими військами Радянської Армії.

Помер Рибалко Павло Семенович 28 серпня 1948 року після тривалої хвороби. Поховали його зі всіма військовими почестями на Новодівичому кладовищі в Москві.

 

Нагороджений:

Двічі Герой Радянського союзу

 

Двома орденами Леніна

Трьома орденами Червоного Прапора

Трьома орденами Суворова І ступеня

Орденом Кутузова I ступеня

Орденом Богдана Хмельницького І ступеня

Орденом “За військову доблесть” 3-го класу (Польща)

Орденом “Хрест Грюнвальда” 3-го ступеня (Польща)

Орденом Білого Лева 1-го ступеня (Чехословакія)

Орденом Білого Лева “За Перемогу” 2-го ступеня (Чехословакія)

Двома Військовими Хрестами (Чехословакія)

Медаллю “За оборону Москви”

Медаллю “За оборону Сталінграда”

Медаллю “За перемогу над Німеччиною в Великій Вітчизняний війні 1941 — 1945 років”

Медаллю “За взяття Берліна”

Медаллю “За визволення Праги”

Медаллю “20 років Робітничо-Селянській Червоній Армії”

Медаллю “30 років Радянській Армії та Флоту”

Медаллю “В пам'ять 800-річчя Москви”

Медаллю “За Одру, НІССА, Балтику” (Польща)

Медаллю “Перемоги та Свободи” (Польща)

 

Погруддя Павла Семеновича Рибалко встановлені на батьківщині Героя — в селі Малий Істороп і в Празькому пантеоні. Меморіальні дошки — в Москві та Харкові. Його ім'ям названі вулиці в Москві, Києві, Сумах та інших містах. Ім'я Павла Семеновича до 1992 року носило Ташкентське вище танкове командне училище.

 

 

Використані матеріали:

1) Мельников С. И. Маршал Рыбалко — Киев: Политиздат Украины, 1984.

2) http://statehistory.ru

3) https://ru.wikipedia.org

4) https://uk.wikipedia.org

5) http://www.hrono.ru

6) http://fakty.ua

7) http://gym6.narod.ru

8) http://www.people.su

9) http://www.litopys.com.ua

 

 

 


Залиште свою оцінку матеріалу:
Категорії: Р, Герої, Маршали, Танкісти | Матеріал додав: valera | Переглядів: 606 | Рейтинг матеріалу: 0.0/0
Теги: 3 Гв.ТА (3 ТА) (1942), 2СВ, Lyt#Р
Переглянути також:
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі мождуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук

Друзі сайту
  • Створити сайт

  • Останні новини сайту

    Copyright MyCorp © 2017      Сделать бесплатный сайт с uCoz