Танкісти України
(в межах проекту "Танкисты")
Понедельник, 17.12.2018, 00:14



Вітаю Вас Гость | RSS
[ Головна ] [ Танкісти України ] [ Реєстрація ] [ Вхід ]
Меню сайту

Категорії разділу

Реклама
Здесь может быть Ваша реклама, для размещения обращайтесь valera.pvs@i.ua valera.pvs.g@gmail.com valera.pvs@mail.ru

Що на форумі

Статистика


Яндекс.Метрика

Рейтинг@Mail.ru

Форма входу

Головна » Танкісти України » Танкісти

Лелюшенко Дмитро Данилович
Матеріал опубліковано: 02.01.2015, 21:32
Лелюшенко Дмитро Данилович
Лелюшенко Дмитро Данилович
Дата народження: 20 жовтня 1901 року
Місце народження: хутір Новокузнецовка, нині Зерноградский район Ростовської області Російської Федерації
Приналежність: Танкісти, Герої, Л, Генерали
Роки служби (праці): 1919-1987
Звання (посада): Генерал армії
Участь в бойових діях: Приймав
Приймав участь в: Громадянська війна в Росії, Визвольні змагання в України, Друга Світова війна, Німецько - Радянська війна, Ржевська битва, Проскурівсько-Чернівецька операція, Львівсько-Сандомирська операція, Вісло-Одерська операція, Берлінська операція, Радянсько-Фінська війна, Похід на Бессарабію, Битва під Москвою, Сталінградська битва, Празька операція, Битва за Дніпро, Верхньо-Сілезька операція
Дата смерті: 20 липня 1987 року
Місце смерті: місто Москва
Нагороди: Нагороди: Лелюшенко Дмитро Данилович

Лелюшенко Дмитро Данилович (20 жовтня 1901 — 20 липня 1987) — двічі Герой Радянського Союзу, Герой Чехословацької Соціалістичної Республіки, генерал армії, командир 4-ї гвардійської танкової армії.

Народився Дмитро Данилович 20 жовтня (2 листопада за новим стилем) 1901 року на хуторі Новокузнецький (нині село Новокузнецовка Зерноградського району Ростовської області) в козацькій родині. Предки Лелюшенків жили в Запорізькій Січі, але після її знищення Російськими військами були вимушені пересилитися на Кубань.

З 9 років Дмитро в пішов працювати мастильником на парову молотарку. Взимку, коли молотарка не працювала, навчався в сільській церковно-парафіяльній школі, яку успішно закінчив в 1912 році.

В 1918 році вступив до більшовицького партизанського загону Думенко, який знаходився в районі хутора Веселий.

В квітні 1919 року Лелюшенко вступає добровольцем до Червоної армії та стає помічником начальника кінної розвідки в 343-му стрілецькому полку 39-ї стрілецької дивізії. Наприкінці травня того ж року був переведений до 21-го кавалерійського полку 4-ї кавалерійської дивізії рядовим бійцем. В травні 1921 року стає командиром відділення.

В складі 21-го кавалерійського полку Дмитро Лелюшенко брав участь в боях під Царицино, в розгромі військ Мамонтова і Шкурко під Воронежем, у взятті Ростова, в придушенні повстання Донських Козаків під станицею Єгорликською, в боях з польськими військами під Львовом, в розгромі армії Врангеля та в ліквідації армії Нестора Махно.

В листопаді 1921 року Дмитра Даниловича направляють до Петроградської Військово-політичної школи імені Ф. Енгельса. Після закінчення школи в 1925 році повертається до 21-го кавалерійського полку де отримує призначення на посаду військкому кулеметного ескадрону .

В 1927 році екстерном складає іспити за повний курс 2-го Ленінградського командно-кавалерійського училища.

В 1928 році отримує призначення на посаду військкому полкової школи, потім військкому окремого кавалерійського ескадрону, а в 1929 році стає комісаром 21-го кавалерійського полку.

В травні 1930 року Дмитро Данилович вступає до Військової академії РСЧА імені Фрунзе на бронетанковий профіль. Після закінчення академії в травні 1933 року отримує призначення в 1-у механізовану бригаду Московського військового округу на посаду заступника начальника оперативного відділення штабу бригади, але невдовзі його призначають командиром танкової роти.

В травні 1934 року Лелюшенко отримує призначення на посаду начальника оперативного відділення штабу 13-й механізованої бригади 1-го механізованого корпусу, а потім на посаду командира навчально-танкового батальйону цієї ж бригади в місті Калузі.

В січні 1937 року Д. Д. Лелюшенко стає начальником відділу бойової підготовки Управління начальника автобронетанкових військ Московського військового округу.

В червні 1938 року Дмитра Даниловича призначають командиром 3-го окремого легкого танкового полку в місті Рязані, а в жовтні 1939 року — командиром 39-ї танкової бригади Резерву Головного Командування.

Командуючи танковою бригадою Лелюшенко приймає участь в поході Червоної Армії в Західну Білорусію в 1939 році та в Радянсько-Фінській війни 1939-1940 років.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 квітня 1940 року полковник Лелюшенко Дмитро Данилович за вміле командування танковою бригадою і виявлену особисту мужність був удостоєний звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі “Золота зірка” (№ 264).

В квітні 1940 року Лелюшенку присвоюють звання комбрига, а в червні того ж року присвоюють звання генерал-майора і призначають командиром 1-ї Московської Пролетарської мотострілецької дивізії.

В березні 1941 року Дмитро Данилович стає командиром 21-го механізованого корпусу Московського військового округу. Корпус щойно почав формування в районі міста Ідріца, тому не дивно, що станом на 22 червня 1941 року в трьох дивізіях корпусу (42-а, 46-а танкові дивізії та 185-а мотострілкова дивізія) нараховувалося лише 98 танків при штатній чисельності в 1031 танків.

25 червня 1941 року 21-й механізований корпус був перекинутий до Північно-Західного фронту з метою прикрити Даугавпілський напрямок від атак 56-го моторизованого корпусу Е. Манштейна, який прорвався на стику 8-ї та 11-ї армій Північно-Західного фронту.

28 червня 21-й механізований корпус наніс удар східніше Даугавпілса по передовим частинам німецького 56-го моторизованого корпусу, в результаті чого подальше просування противника на цьому напрямку було зупинено до 2-го липня. Після поновлення німецького наступу корпус Лелюшенка був вимушений відходити з боями на північний схід. В подальшому залишившись без матеріальної частини корпус приймав участь в оборонних боях біля Пскова та Новгорода як стрілкове з'єднання.

В серпні 1941 року Дмитра Даниловича зняли з командування механізованим корпусом та відкликали до Москви де призначили начальником Управління формування та комплектування автобронетанкових військ — заступником начальника Головного автобронетанкового управління Червоної Армії. Але вже на початку жовтня отримує нове призначення — командиром щойносформованого 1-го особливого гвардійського стрілецького корпусу який терміново висувався в напрямку Тули назустріч частинам ворога, які прорвали оборону Брянського фронту.

В результаті запеклих боїв в районі Мценска корпусу Лелюшенка вдалося зупинити німецькі війська на рубежі річки Зуше, а 11 жовтня часини корпусу нанесли сильний контрудар по противнику і звільнили місто Мценськ. Саме в цей час серйозна загроза Москві склалася з Можайського напрямку і генерал-майор Лелюшенко отримує нове призначення — командиром 5-ї армії, яка вела важкі оборонні бої під Можайськом. Під час одного з цих боїв німцям вдалося прорватися до спостережного пункту командуючого 5-ю армією, зав'язалася перестрілка. В результаті цього зіткнення Дмитро Данилович отримав поранення і був евакуйований в госпіталь в місто Горький.

В листопаді 1941 року Лелюшенко виписується з госпіталю і його призначають командиром 30-ї армії, яка діяла на правому крилі Західного фронту обороняючи плацдарм на південному сході від Іваньківського водосховища. Після поповнення армії свіжими силами Дмитро Данилович отримує наказ прорвати німецьку оборону і розпочати наступ в загальному напрямку на місто Клин.

6 грудня 1941 року частини і з'єднання 30-ї армії прорвали оборону противника і перейшли в контрнаступ. 9 грудня передові частини армії перерізали залізницю Москва-Клин, а вже 15 грудня звільнили місто Клин.

В січні 1942 року Дмитру Даниловичу Лелюшенко було присвоєно звання генерал-лейтенанта.

Влітку 1942 року армія Лелюшенко приймала участь в Ржевско-Сичевський наступальній операції де внаслідок безглуздого командування представника ставки Верховного головнокомандування Г. К. Жукова понесла серйозні втрати так і не здобувши жодного успіху.

Під час Сталінградської битви Дмитро Данилович командував 1-ю гвардійською, а потім 3-ю гвардійською арміями. В цих боях він отримав друге кульове поранення, але відмовився від госпіталізації і залишився на фронті.

Війська під командуванням Лелюшенка Д. Д. особливо відзначилися при оточенні німецько-нацистських військ під Сталінградом, звільняли станиці Тацинська, Морозівська та інші. Потім 3-а гвардійська армія приймала участь в боях за міста Луганськ, Лисичанськ, Костянтинівку, Запоріжжя, Нікополь та інші. В битві за Дніпро війська армії, відзначилися в операції по захопленню Нікопольського плацдарму.

В березні 1944 року Дмитро Данилович Дмитро Данилович був призначений командиром 4-ї танкової армії, війська якої в складі 1-го Українського фронту весною 1944 взяли участь в Проскурівсько-Чернівецькій наступальній операції. В ході цієї операції 4-а танкова армія в умовах весняного бездоріжжя подолала понад 350 кілометрів та зайняла понад два десятки міст.

Влітку 1944 року розпочалася Львівсько-Сандомирська операція радянських військ. В ході цієї операції 4-а танкова армія разом з 3-ю гвардійською танковою армією Рибалко були введені в прорив у вузькому (всього 4-6 кілометрів по фронту) Колтовському коридорі. Відбиваючи флангові контрудари ворога танкові армії пройшли коридор та вирвались на оперативний простір, після чого почали охоплювати німецькі війська — 4-а танкова армія з півдня, а 3-а гвардійська танкова армія з півночі. 22 липня 1944 року з'єднання 4-ї танкової армії досягли південної околиці міста і зав'язали вуличні бої. 27 липня 1944 року 4-а танкова армія у взаємодії з частинами 60-ї і 38-ї армій взяла місто Львів.

В середині серпня 1944 року 4-а танкова армія здійснила 400-т кілометровий марш, переправилася через Віслу та зосередилася на Сандомирському плацдармі з метою підтримки військ які утримували плацдарм. З цього ж плацдарму війська армії й перейшли в наступ в січні 1945 року взявши участь в Вісло-Одерській операції. 23 січня 1945 року війська 4-ї танкової армії разом з іншими частинами 1-го Українського фронту вийшли до Одеру в районі Кебен і з ходу форсували його, захопивши на лівому березі річки 18 потужних дотів Бреславльского укріпленого району. А потім були бої в Нижній і Верхній Сілезії.

В березні 1945 року за виявлену відвагу в боях, стійкість, мужність, сміливість і дисципліну, організованість і вміле виконання бойових задач 4-а танкова армія була перетворена в 4-у гвардійську танкову армію.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 6 квітня 1945 року гвардії генерал-полковник Лелюшенко Дмитро Данилович за вміле командування танковою армією і виявлену особисту мужність був нагороджений другою медаллю “Золота зірка”.

16 квітня 1945 року розпочалася Берлінська операція. В ході цієї операції танкістам Лелюшенка довелося брати участь й в штурмі Берліна з південного заходу, й в оточенні німецької столиці з'єднанням з військами 1-го Білоруського фронту в районі Кетціна і Потсдама, а також відбивати контратаки групи генерала Венка, яка намагалася прорватися до Берліна, і відбивати натиск частин противника, які прагнули вирватися з оточення.

2 травня 1945 року 4-а гвардійська танкова армія отримала наказ передати свої ділянки фронту загальновійськовим з'єднанням та зосередитися в лісах південніше Берліну. Того ж дня почалася підготовка до походу на Прагу.

6 травня ударне угрупування 1-го Українського фронту в складі 3-ї і 4-ї гвардійських танкових армій розпочало марш в напрямку Праги. А 9 травня 4-а гвардійська танкова армія здійснивши 80-и кілометровий марш-кидок з'єдналася в Празі з військами 2-го Українського фронту, замкнувши кільце оточення.

Після закінчення війни двічі Герой Радянського Союзу гвардії генерал-полковник Лелюшенко Дмитро Данилович продовжив командувати 4-ю гвардійської танковою (з 1946 року 4-а гвардійська механізована) армією в складі Групи радянських окупаційних військ в Німеччині.

В серпні 1947 року Дмитро Данилович стає командувачем бронетанковими і механізованими військами Групи радянських окупаційних військ в Німеччині. Потім, з квітня по грудень 1948 року, проходить навчання на академічних курсах при Вищій військовій академії імені К. Є. Ворошилова, після чого стає слухачем основного курсу академії.

Після закінчення академії в березні 1950 року Дмитра Даниловича призначають командиром 1-ї Окремої Червонопрапорної армії, але в квітні того ж року посаду скасовують і Лелюшенка направляють в розпорядження Головного управління кадрів.

В липні 1950 року Д. Д. Лелюшенко стає заступником командувача військами Прикарпатського військового округу, а в листопаді його призначають командиром 8-ї механізованої армії.

В січня 1956 року стає командувачем військами Забайкальського військового округу, а в травні 1959 року — командувачем військами Уральського військового округу.

В 1959 році Дмитру Даниловичу Лелюшенко присвоєно чергове звання генерал армії.

В червні 1960 року Дмитро Данилович Лелюшенко стає головою Центрального Комітету ДТСААФ СРСР, а з червня 1964 року — військовим інспектором-радником Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

В 1966 році виходить книга мемуарів “Москва — Сталінград — Берлін — Прага. Записки командарма”.

30 травня 1970 року уряд Чехословаччини удостоїв Лелюшенка Дмитра Даниловича звання Героя Чехословацької Соціалістичної Республіки.

Дмитро Данилович тричі обирався депутатом Верховної Ради СРСР — 1-го, 5-го та 6-го скликань.

В 1987 році виходить книга мемуарів “Зоря перемоги”.

Помер Лелюшенко Дмитро Данилович 20 липня 1987 року. Похований на Новодівичому кладовищі в місті Москва Російської Федерації.

Ім'я Лелюшенка носять вулиці в містах Клин, Нижній Новгород, Ростов-на-Дону та Прага.

 

Нагороджений:

Двічі Герой Радянського союзу

 

Герой Чехословацької Соціалістичної Республіки

Чотирма орденами Леніна

   

Орденом Жовтневої Революції

Чотирма орденами Червоного Прапора

   

Двома орденами Суворова І ступеня

 

Двома орденами Кутузова I ступеня

 

Орденом Богдана Хмельницкого І ступеня

Орденом Вітчизняної війни І ступеня

Орденом За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР III ступеня

Орденом Клемента Готвальда (Чехословаччина)

Іншими іноземними орденами

 
Медаллю “20 років Робітничо-Селянській Червоній Армії”
Іншими радянськими та іноземними медалями  

 

Використані матеріали:

1) “Герои-танкисты 1943-1945” - Жилин В.А., Москва, Эксмо, Яуза, 2008

2) http://ru.wikipedia.org/

3) http://www.peoples.ru/

4) http://www.otvoyna.ru/

 


Залиште свою оцінку матеріалу:
Категорії: Танкісти, Герої, Л, Генерали | Матеріал додав: valera | Переглядів: 379 | Рейтинг матеріалу: 0.0/0
Теги: 4 Гв.ТА (4 ТА) (1944), 21 МК (1941), 39 ТБР (1938), Lyt#Л
Переглянути також:
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі мождуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук

Друзі сайту
  • Створити сайт

  • Останні новини сайту

    Copyright MyCorp © 2018      Сделать бесплатный сайт с uCoz