Танкісти України
(в межах проекту "Танкисты")
Суббота, 26.05.2018, 03:05



Вітаю Вас Гость | RSS
[ Головна ] [ Танкісти України ] [ Реєстрація ] [ Вхід ]
Меню сайту

Категорії разділу

Реклама
Здесь может быть Ваша реклама, для размещения обращайтесь valera.pvs@i.ua valera.pvs.g@gmail.com valera.pvs@mail.ru

Що на форумі

Статистика


Яндекс.Метрика

Рейтинг@Mail.ru

Форма входу

Головна » Танкісти України » Танкісти

Слюсаренко Захар Карпович
Матеріал опубліковано: 15.04.2015, 20:01
Слюсаренко Захар Карпович
Слюсаренко Захар Карпович
Дата народження: 16 вересня 1907 року
Місце народження: місто Зміїв Харківської губернії (нині Харківської області)
Приналежність: Генерали, Герої, С, Танкісти
Роки служби (праці): 1932-1965
Звання (посада): Генерал-лейтенант
Участь в бойових діях: Приймав
Приймав участь в: Друга Світова війна, Німецько - Радянська війна, Львівсько-Сандомирська операція, Вісло-Одерська операція, Берлінська операція, Битва під Москвою, Празька операція, Верхньо-Сілезька операція, Похід в Західну Україну, Битва під Уманню, Харківська операція
Дата смерті: 6 квітня 1987 року
Місце смерті: місто Київ
Нагороди: Нагороди: Слюсаренко Захар Карпович

Слюсаренко Захар Карпович (16 вересня 1907 року — 6 квітня 1987 року) — двічі Герой Радянського Союзу, генерал-лейтенант, командир 56-ї гвардійської танкової бригади.

Народився Захар Карпович 16 вересня 1907 року в місті Зміїв Харківської губернії (нині Харківської області), в багатодітній селянській сім'ї.

В 1909 році родина Слюсаренків переїхала до міста Мерефа Харківської губернії (нині Харківський район Харківської області), де Захар Карпович закінчив 6 класів міської школи.

В 1923 році пішов працювати на Мереф'янський скляний завод. Спочатку працював вантажником, потім кур'єром, учнем статистика, помічником машиніста, машиністом заводської електростанції.

У вересні 1931 був направлений на навчання до Вищої школи профруху України, яку закінчив в 1932 році.

У червні 1932 Захар Карпович по спеціальному набору через Харківський міськвійськомат був зарахований курсантом в Орловську бронетанкову школу імені М. В. Фрунзе.

Після закінчення бронетанкової школи у листопаді 1934 року був призначений командиром танку 4-го важкого танкового полку Харківського військового округу.

У листопаді 1935 року Захара Карповича призначили командиром взводу полкової школи 4-го важкого танкового полку.

У квітні 1936 року його призначають заступником начальника штабу танкового батальйону 10-ї танкової бригади Київського Особливого військового округу.

У серпні 1938 року лейтенант Слюсаренко стає начальником штабу 57-го окремого танкового батальйону 10-ї танкової бригади, а трохи пізніше йому було присвоєно чергове військове звання — старший лейтенант. В складі батальйону в вересні 1939 року брав участь в поході в Західну Україну.

В 1940 році Слюсаренка призначають командиром 1-го важкого танкового батальйону 19-го танкового полку 10-ї танкової дивізії Київського Особливого військового округу, який дислокувався в місті Золочів Львівської області. Станом на 1 квітня 1941 року батальйон був повністю укомплектований важкими танками КВ. Всього ж в батальйоні нараховувалося 35 танків КВ, 5 танків БТ-7 та три бронеавтомобілі.

22 червня 1941 року 10-а танкова дивізія була піднята по тривозі й отримала наказ здійснити марш в район Радехов, Броди. 23 червня, після форсованого маршу дивізія сходу вступила в бій з 262-ю та 297-ю німецькими піхотними дивізіями.

26 червня батальйон Захара Карповича в складі дивізії приймав участь в контрударі механізованих корпусів Південно-Західного фронту. В цих боях 10-а танкова дивізія понесла великі втрати, але незважаючи на це, після провалу контрудару, отримала наказ прикрити відхід військ Південно-Західного фронту.

На початку липня 1941 року, після запеклих боїв з німецької 11-ю танковою дивізією, 10-а танкова дивізія потрапила в оточення, але невдовзі змогла вийти до своїх військ.

До кінця липня 1941 року дивізія понесла важкі втрати в безперервних оборонних боях та потрапила в нове оточення під Уманню. На цей час в дивізії майже не залишилося танків, але дивізія в все ж таки зуміли вийти з оточення на початку серпня 1941 року. Залишки дивізії були відправлені на переформування.

20 серпня 1941 року переформована 10-а танкова дивізія була включена до складу 40-ї армії, яка тримала оборону в районі Конотопа.

29 серпня дивізія прийняла участь в контрударі 40-ї армії в напрямку Шостка, Глухов, але вже на початку вересня армія була змушена перейти до оборони, так як на її позиці прийшовся головний удар танкової групи Гударіана. В наслідок потужного удару оборона 40-ї армії була прорвана, що призвело до оточення основних сил Південно-Західного фронту. В ході цих боїв 10-а танкова дивізія була практично повністю розгромлена. ЇЇ залишки відвели в тил, в район Харкова. 28 серпня 1941 року 10-у танкову дивізію розформували, а на її базі сформували 131-у та 133-ю танкові бригади. На посаду командира 1-го важкого танкового батальйону 133-ї танкової бригади було призначено Слюсаренка Захара Карповича.

4 жовтня 1941 року бригада поступила в підпорядкування 13-ї армії Південно-Західного фронту, та була перекинута в район Фатежу, де вела оборонні бої на московському напрямку. 8 жовтня 133-я танкова бригада була перекинута під Курськ, а 11 жовтня вона була підпорядкована командиру 7-ї гвардійської стрілкової дивізії з метою нанесення контрудару по Орловському угрупуванню ворога.

30 жовтня бригада була передана до складу 3-ї армії Брянського фронту де вона вела оборонні бої на Курсько-Єлецькому напрямку та в районі Єфремова.

13 листопада 1941 року 133-я танкова бригада була виведена в резерв Брянського фронту та відправлена в Мічуринськ на переформування.

В січні 1942 року після переформування бригада була включена до складу Південно-Західного фронту. Згодом її підпорядкували нещодавно сформованому 22-у танковому корпусу. В складі корпусу бригада брала участь в Барвенківсько-Лозівській наступальній опореції.

В травні 1942 року Захара Карповича призначають заступником командира по стройовій частині щойно сформованої в Вологді 168-ї танкової бригади, яка повинна була війти до складу 22-го танкового корпусу.

В ніч на 23 травня 1942 року підрозділи бригади прибули на один із залізничних роз'їздів неподалік станції Валуйки, й майже сходу вступили в тяжкі бої, так як того ж дня війська армійської групи Клейста, що наступали з району Слов'янськ, Краматорськ, з'єдналися з частинами 6-ї німецької армії південніше Балаклеї і відрізали шляхи відходу за річку Сіверський Донець радянським військам, що діяли на Барвінківському виступі. Командування Південно-Західного фронту вирішило прорвати кільце оточення ударами окремих частин 38-ї армії з району Савинці, якраз з тієї самої ділянки, куди тільки що підійшла 168-я танкова бригада.

Удар виявився дуже слабким і кільце оточення повністю прорвано не було, однак з оточення все-таки вдалося вирватися багатьом частинам і підрозділам. В подальшому 168-а танкова бригада, знаходячись на правому фланзі 38-ї армії, займала оборону спочатку у Червонотроіцка, на захід від Куп'янська, потім по східному берегу річки Оскол, в районі Куп'янська, а згодом під Розсошью.

24 липня 1942 року Захара Карповича, на той час вже підполковника, призначають командиром 168-ї танкової бригади.

25 липня 1942 року 168-а танкова бригада була виведена в резерв 21-ї армії, а 23 серпня — в резерв Ставки ВГК в район Горького на переформування.

В жовтні 1942 року Захара Карповича призначають командиром 49-го гвардійського важкого танкового полку, який формувався в Горькому на базі 168-ї танкової бригади. На озброєння полку поступили 21 англійський танк “Черчілль” та 3 бронетранспортера “Універсал”. В квітні 1943 року полк ввійшов до складу Ленінградського фронту і до початку 1944 року вів бої місцевого значення.

16 березня 1944 року Захара Карповича призначають командиром 56-ї гвардійської танкової бригади 7-го гвардійського танкового корпусу 3-ї гвардійської танкової армії. Особливо 56-а гвардійська танкова бригада під командуванням Слюсаренка відзначилася в ході Львівсько-Сандомирської наступальної операції. Після багатоденного стрімкого наступу бригада вийшла до Вісли і з ходу форсувала її в районі Сташув. Потім, з 29 липня по 21 серпня 1944 року вела безперервні бої з розширення захопленого стратегічно важливого плацдарму на лівому березі Вісли на південь від міста Сандомир. Бригаду неодноразово перекидали на загрозливі ділянки, де вона вступала в бій з наступаючими танками противника і відбивала їх атаки, взаємодіючи з стрілецькими та артилерійськими частинами. В результаті Сандомирський плацдарм було не тільки утримано, а й значно розширено.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 вересня 1944 року за проявлені мужність і героїзм Слюсаренко Захару Карповичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі “Золота Зірка” (№ 4650).

Після боїв на Сандомирському плацдармі 56-а гвардійська танкова бригада приймала участь в Вісло-Одерській, Верхньо-Сілезькій, Нижньо-Сілезькій, Берлінській і Празькій операціях.

Особливу майстерність Захар Карпович проявив у Берлінській наступальній операції. У безперервних боях з 16 по 30 квітня 1945 року 56-а гвардійська танкова бригада під його командуванням успішно просувалася вперед по густо насиченій оборонними спорудами місцевості. У цих боях бригадою були знищені до 660 солдатів і офіцерів ворога, 48 танків, 16 бронемашин, 37 гармат. Захоплені 470 полонених, 2 залізничні ешелони і 2 склади.

За успішні дії бригади в боях за столицю гітлерівської Німеччини — Берлін, особисту мужність і самовідданість Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 травня 1945 гвардії полковник Слюсаренко Захар Карпович нагороджений другою медаллю “Золота Зірка”.

Після Другої світової війни Захар Карпович продовжив службу в Радянській Армії. В серпні 1945 року його призначили командиром 56-го гвардійського танкового полку, переформованого з 56-ї гвардійської танкової бригади. Полк входив до 7-ї гвардійської танкової дивізії (7-й гвардійський танковий корпус) Центральної групи військ. Після переформування в грудні 1946 року дивізії в полк Слюсаренко стає командиром 56-го гвардійського кадрового батальйону 7-го гвардійського танкового полку.

У 1947 році Захара Карповича призначають заступником командира 180-ї гвардійської механізованої дивізії Київського військового округу.

У грудні 1948 року відбуває навчатися на Курси удосконалення офіцерського складу при Військовій академії бронетанкових і механізованих військ Радянської Армії імені Й. В. Сталіна., які закінчив у 1949 році.

У серпні 1950 року призначають командиром 3-ї танкової дивізії Приморського військового округу.

3 серпня 1953 отримає звання генерал-майора танкових військ.

У грудні 1956 року відбуває навчатися на Вищі академічні курси при Вищій військовій академії імені К. Є. Ворошилова.

У листопаді 1957 року, після закінчення курсів, отримує призначення на посаду командира 10-го армійського корпусу Уральського військового округу.

У вересні 1960 року Слюсаренка Захара Карповича призначають заступником командувача — начальником управління бойової підготовки Північної групи військ (Польща).

23 лютого 1963 йому було присвоєно чергове військове звання — генерал-лейтенант танкових військ.

26 серпня 1965 року, у зв'язку з хворобою, звільнився в запас з дійсної військової служби. Йому було залишено право носіння військової форми одягу. Після звільнення в запас, Захар Карпович з родиною переїхали на постійне місце проживання в місто Київ.

Знаходячись в відставці Слюсаренко написав дві книги мемуарів. В 1970 році в місті Києві вийшла друком книга “Последний выстрел”, а в 1981 році, теж в Києві — книга “Сыновний долг”.

6 квітня 1987 року двічі Герой Радянського Союзу генерал-лейтенант танкових військ у відставці Слюсаренко Захар Карпович помер. Його поховали з усіма військовими почестями на Байковому кладовищі в місті Києві.

 

 

Нагороджений:

Двічі Герой Радянського союзу

Двома орденами Леніна

Орденом Червоного Прапора

Орденом Суворова ІІ ступеня

Орденом Вітчизняної війни І ступеня

Орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня

Орденом Червоної Зірки

Орденом “За військову доблесть” (Польща)

Військовим Хрестом (Чехословаччина)

Медаллю "За бойові заслуги"

Медаллю “За оборону Москви”

Медаллю “За оборону Ленінграда”

Медаллю “За оборону Сталінграда”

Медаллю “За Одру, НІССА, Балтику” (Польща)

Медаллю “Перемоги та Свободи” (Польща)

Іншими радянськими та закордонними нагородами

 

 

Погруддя Захвара Карповича встановлені на батьківщині Героя — місті Зміїв Харківської області та в місті Мерефа Харківської області.

Його ім'ям названа спеціалізована школа №41 з поглибленим вивченням англійської мови в місті Києві.

 

 

Використані матеріали:

1) “Последний выстрел” — Слюсаренко З. К., Москва, Воениздат, 1974.

2) “Дважды Герои Советского Союза” — Москва, Воениздат, 1973

3) “Герои-танкисты 1943-1945” — Жилин В.А., Москва, Эксмо, Яуза, 2008

4) https://ru.wikipedia.org

5) http://www.pro-podvigi.ru

 


Залиште свою оцінку матеріалу:
Категорії: Генерали, Герої, С, Танкісти | Матеріал додав: valera | Переглядів: 380 | Рейтинг матеріалу: 0.0/0
Теги: 49 ОГв.ВТПП (1942), 56 Гв.ТБР (195 ТБР) (1942), Lyt#С, 3 Гв.ТА (3 ТА) (1942), 10 ТД (1941), 168 ТБР (1942), 2СВ, 11 Гв.ТБР (133 ОТБР) (1941)
Переглянути також:
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі мождуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук

Друзі сайту
  • Створити сайт

  • Останні новини сайту

    Copyright MyCorp © 2018      Сделать бесплатный сайт с uCoz