Танкісти України
(в межах проекту "Танкисты")
Пятница, 24.11.2017, 06:57



Вітаю Вас Гость | RSS
[ Головна ] [ Танкісти України ] [ Реєстрація ] [ Вхід ]
Меню сайту

Категорії разділу

Реклама
Здесь может быть Ваша реклама, для размещения обращайтесь valera.pvs@i.ua valera.pvs.g@gmail.com valera.pvs@mail.ru

Що на форумі

Статистика


Яндекс.Метрика

Рейтинг@Mail.ru

Форма входу

Головна » Танкісти України » Танкісти

Левченко Ірина Миколаївна
Матеріал опубліковано: 13.12.2015, 17:19
Левченко Ірина Миколаївна
Левченко Ірина Миколаївна
Дата народження: 15 березня 1924 року
Місце народження: селище Кадиївка (нині місто Стаханов) Луганської області
Приналежність: Старші офіцери, Герої, Л, Танкісти
Роки служби (праці): 1941—1958
Звання (посада): Гвардії підполковник
Участь в бойових діях: Приймав
Приймав участь в: Друга Світова війна, Німецько - Радянська війна, Берлінська операція, Битва під Москвою
Дата смерті: 18 січня 1973 року
Місце смерті: місто Москва, РСФСР
Нагороди: Нагороди: Левченко Ірина Миколаївна

Левченко Ірина Миколаївна (15 березня 1924 року - 18 січня 1973 року) — Герой Радянського Союзу, гвардії підполковник, під час німецько-радянської війни офіцер зв'язку 41-ї гвардійської танкової бригади 7-го механізованого корпусу, член Спілки письменників СРСР, перша жінка Радянського Союзу, яка була удостоєна медалі імені Флоренс Найтінгейл.

Народилася Ірина Миколаївна 15 березня 1924 в селищі Кадиївка (нині місто Стаханов) Луганської області.

Її батько Микола Іванович був начальником “Донвугілля”, потім очолював Донецьку та Ленінську залізниці.

Після призначення батька Ірини Миколаївни заступником наркома шляхів сполучення сім'я переїхала до Москви.

30 листопада 1937 року Миколу Івановича заарештували за звинуваченням в участі у контрреволюційній терористичній організації. 25 квітня 1938 року військовою колегією Верховного суду СРСР його було засуджено до розстрілу. Того ж дня вирок було виконано.

Після закінчення 9 класів школи міста Артемівська Ірина Миколаївна остаточно переїхала до Москви.

Відразу після початку німецько-радянської війни пішла до районного відділу Червоного Хреста, де її призначили командиром відділення сандружини Місцевої ППО міста Москви.

В 6 липня 1941 року Ірина Миколаївна вступила до народного ополчення та була направлена в операційно-перев'язувальний взвод 28-ї армії. Згодом її перевели санінструктором роти до 744-го стрілецького полку 149-ї стрілецької дивізії 61-ї армії Брянського фронту. Коли дивізія в потрапила в оточення, Ірина Левченко організувала евакуацію поранених, з якими вийшла з оточення в районі селища Ворошиловського.

В листопаді 1941 року Ірина Миколаївна після контузії і запалення легенів потрапила в госпіталь.

Після одужання, в січні 1942 року, її призначили санінструктором батальйону 39-ї танкової бригади, яка в той час приймала участь в боях на Кримському фронті. Там, тільки в боях на населені пункти Тулумчак і Карпеч, вона винесла з поля бою 28 бійців, особисто захопила полоненого і кулемет. Всього до травня 1942 санінструктор Левченко винесла з поля бою і надала першу медичну допомогу 168-ми пораненим.

У квітні 1942 року отримала важке поранення в наслідок чого була евакуйована в госпіталь, де з великими труднощами вдалося уникнути ампутації правої руки. Після одужання медична комісія постановила зняти Ірину Миколаївну з військового обліку. Однак Левченко вирішила повернутися в діячу армію. Після наполегливих рапортів вона домоглася зустрічі з командувачем бронетанковими і механізованими військами Червоної Армії генерал-лейтенантом танкових військ Федоренко, в результаті чого була зарахована курсантом до Сталінградського танкового училища, яке на той час було евакуйоване в місто Курган.

У лютому 1943 року Ірина Миколаївна закінчила прискорений курс танкового училища та була направлена для проходження подальшої служби до 41-ї гвардійської танкової бригади 7-го механізованого корпусу на посаду офіцера зв'язку. Знаходячись на цій посаді командувала групою легких танків Т-60.

За подвиги в роки війни І. Н. Левченко була нагороджена трьома орденами Червоної Зірки, 10-ма медалями та іменною зброєю.

У 1945 Левченко призначили ад'ютантом Головного управління формування та бойової підготовки Бронетанкових і механізованих військ РСЧА.

У 1952 році вона закінчила Військову академію бронетанкових і механізованих військ імені Й. В. Сталіна, а в 1955 році — історичний факультет Військової академії імені М.В. Фрунзе.

У 1958 року гвардії підполковник Левченко Ірина Миколаївна звільнилася в запас, після чого активно зайнялася літературною працею і роботою в Радянському комітеті захисту миру.

У 1961 році Радянський добровільне товариство Червоного Хреста вперше за свою історію висунуло кандидатури Ірини Миколаївни Левченко та хірургічної сестри, голови первинної організації Червоного Хреста на ленінградській фабриці "Скороход" Лідії Пилипівни Савченко для нагородження медаллю імені Флоренс Найтінгейл. Ця нагорода присуджується медичним сестрам за виняткову відданість своїй справі і хоробрість при наданні допомоги пораненим і хворим, як у воєнний, так і в мирний час. В тому ж році Міжнародний комітет Червоного Хреста присудив цю почесну нагороду обом кандидатам.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 6 травня 1965 року “зразкове виконання бойових завдань командування і проявлені при цьому відвагу і мужність” гвардії підполковнику танкових військ запасу Левченко Ірині Миколаївні присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі “Золота Зірка” (№ 10677)

18 січня 1973 року Ірина Миколаївна Левченко померла в місті Москва, РСФСР. Похована на Новодівичому кладовищі в Москві (Російська Федерація), на ділянці № 4, де їй встановлено пам'ятник.

Ірина Миколаївна є автором понад 10 книг. Її ім'я було присвоєно одному з кварталів міста Луганська. На будівлі школи № 3 міста Бахмут (колишній Артемівськ), де навчалася І.М. Левченко, встановлена меморіальна дошка. Також вона занесена до списку почесних громадян міста Бахмут.

 

Нагороджена:

Герой Радянського союзу

Орденом Леніна

Трьома орденами Червоної Зірки

Медаллю імені Флоренс Найтінгейл

Медаллю “Боєць проти фашизму” (Болгарія)

Медаллю “20 років Болгарської народної армії” (Болгарія)

Іншими нагородами

 

 

 

Використані матеріали:

1) https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE,_%D0%98%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%9D%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B5%D0%B2%D0%BD%D0%B0

2) http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=1616

3) http://statehistory.ru/1008/Levchenko-Irina-Nikolaevna/


Залиште свою оцінку матеріалу:
Категорії: Старші офіцери, Герої, Л, Танкісти | Матеріал додав: valera | Переглядів: 215 | Рейтинг матеріалу: 0.0/0
Теги: 41 Гв.ТБР (90 ТБР) (1942), 39 ТБР (1942), 2СВ, 7 МК (1943)
Переглянути також:
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі мождуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук

Друзі сайту
  • Створити сайт

  • Останні новини сайту

    Copyright MyCorp © 2017      Сделать бесплатный сайт с uCoz